Словник Української
1. Ведучи, спрямовувати когось або щось у середину чогось, всередину приміщення, простору тощо.
2. Поступово відводити, відтягувати когось або щось убік, далі від певного місця або стану.
3. Примусово або таємно відводити, забирати когось, часто з метою ув’язнення або викрадення.
4. Вилучати, робити так, щоб щось припинило існування або діяльність; ліквідувати, скасовувати.
5. У техніці: з’єднуючи, вмикати в систему, встановлювати зв’язок або вводити в дію (механізм, пристрій, дані).
1. (про воду) Поступово входити, надходити кудись, заповнюючи собою певний простір (про річку, струмок тощо).
2. (розм.) Поступово входити, проникати кудись, занурюватися в щось (наприклад, у ліс, у туман).
3. (перен.) Починати захоплюватися чимось, занурюватися в якийсь стан, процес (наприклад, у роздуми, у бесіду).
1. Дія за значенням дієслова “уводити“; процес переміщення когось або чогось всередину чогось, введення.
2. (у техніці, інформатиці) Початковий етап, вступна частина процесу, системи або навчання; ініціалізація, встановлення в робочий стан.
3. (застаріле) Введення в курс справи, інструктаж, повчання.
1. Відвозити когось або щось кудись, переміщуючи за допомогою транспортного засобу (часто на значну відстань або з певним зусиллям).
2. Викрадати, силоміць або таємно відвозити когось або щось у невідоме місце.
3. Забирати з собою, від’їжджаючи (про речі, майно тощо).
1. (від “возитися”) Тривало, з захопленням займатися чимось, віддаватися якійсь справі або діяльності, часто з відтінком утрудненості або необхідності докладати зусиль.
2. (від “возити”) Бути відвезеним, переміщеним кудись разом з кимось або чимось (про людину або предмет).
1. Той, кого звільнено з роботи, служби, посади; звільнений.
2. Той, хто перебуває у відставці, на пенсії (застаріле).
1. Звільнити когось з роботи, посади, служби, припинити трудові відносини з ініціативи роботодавця або за власним бажанням (у поєднанні зі зворотним дієсловом “звільнитися”).
2. Застаріле: дозволити комусь піти, відпустити; також — звільнити від якихось обов’язків.
1. Припинити трудові відносини за власною ініціативою, звільнитися з роботи, посади.
2. Розмовне значення: звільнитися від якихось обов’язків, клопоту, позбутися чогось.
Уволікання — дія за значенням дієслова уволікати; процес повільного, поступового відходу, віддалення або зникнення чогось (наприклад, води, туману, хмар).
Уволікання — перенесення, переміщення чогось важкого або громіздкого з великими зусиллями, волокучі.
Уволікання (перен.) — затягування, уповільнення якогось процесу, справи або тривалий, нудний перебіг подій.
1. Захоплюватися кимось або чимось, віддаватися якомусь почуттю, стану, діяльності з великим інтересом і задоволенням; поринати в щось із захватом.
2. Захоплювати когось своїми якостями, вчинками, зовнішністю; викликати в іншого сильний інтерес, прихильність, любов.
3. Забирати з собою силою або таємно; уводити, відводити кудись (застаріле або рідковживане значення).